«Миле дзеркальце, скажи та всю правду покажи: хто на світі наймиліший, найгарніший, найбіліший?» – примовляла, дивлячись у дзеркало, цариця із відомої казки.
Колись дзеркала коштували так дорого, що аристократи продавали цілий маєток, щоб придбати однісіньке люстерко. І не було коштовнішого дарунка для середньовічної красуні. Так, дзеркало було весільним подарунком для Марії Медічі від венеціанського уряду, адже вартість навіть невеликого люстерка сягала кошторису будівництва дерев’яного корабля. Така висока ціна на найкращі з них – скляні – трималася тому, що таємницею виготовлення володіли тільки майстри Венеції. Щоб дізнатися секрет, розгорталися справжні шпигунські пристрасті: таємні агенти Франції вмовили декількох венеціанських ремісників на переїзд до цієї країни. Їх надійно сховали і налагодили власне виробництво дзеркал.
Нині дзеркала значно доступніші, а різноманіття їхніх форм і рам дає змогу цьому предмету стати окрасою інтер’єру, а також візуально змінити розмір приміщення – одне велике або кілька малих дзеркал зроблять кімнату просторішою і світлішою.
Зовсім необов’язково купувати дорогу раму для дзеркала – його можна оригінально оздобити й самотужки. Для цього достатньо базових столярних навиків і дерев’яного бруска, лиштви для дверей чи інших оброблених рейок. Форму рамки для столяра-початківця краще обрати прямокутну чи квадратну.
Розрізаємо наш брусок за допомогою пилки на 4 заготовки під розмір дзеркала, але не прямо, а під кутом 45˚. Це дасть змогу легко та міцно з’єднати їх у раму. Зі зворотного боку брусків за допомогою ручного фрезера вибираємо паз, щоб вставити дзеркало. Перевіряємо геометричну правильність заготовок, склавши їх разом, і приміряємо дзеркало. В ідеалі воно повинно розміщуватися із зазором від краю в 1–2 мм. Якщо все добре, можна приступати до складання рами. Щоб з’єднати бруски у раму, використовуємо клей для склеювання деревини, який рівномірно наносимо на торці нарізаних заготовок, міцно стискаємо та залишаємо так на 1-2 год. Можна також додатково підсилити місця з’єднання брусків металевими кутниками зі зворотного боку рами, які кріпляться шурупами – вони одночасно слугуватимуть тримачами для дзеркала.
Окрім вже згаданих кутників, дзеркало можна прикріпити до рами спеціальним клеєм чи маленькими цвяшками, обережно забитими по всьому периметру рами. Способи можна комбінувати.
Після склеювання раму ретельно шліфуємо уздовж волокон деревини шліфувальним папером зернистістю від 120 до 220, очищуємо її від пилу та приступаємо до опорядження. Деревина вже має красиву структуру, малюнок та відтінок, тому, щоб все це підкреслити, скористаємося АКРИЛОВИМ ЛАКОМ ТМ VIDARON. Він швидко сохне, підкреслює і зберігає натуральний колір деревини, не викликає її потемніння, а також завдяки вмісту інгібітору таніну запобігає виникненню плям, що з’являються внаслідок впливу смол і дубильних речовин, які є у деревині.
Перед лакуванням АКРИЛОВИЙ ЛАК ТМ VIDARON ретельно перемішуємо. Пензлем із синтетичним ворсом наносимо засіб рівномірно розподіляючи його по поверхні деревини. Починаємо лакувати із важкодоступних місць. Поєднуємо наступні фрагменти з попередніми методом «мокрим по мокрому» з інтервалом не довше ніж 5 хвилин. Полаковану раму залишаємо на 4 години. Якщо покриття слизьке на дотик, то шар лаку висох правильно. Після висихання першого шару шліфуємо всю поверхню деревини шліфувальним папером зернистістю 320. Завдяки цьому ми розгладжуємо піднесені волокна деревини і отримуємо ідеально гладку поверхню
Після шліфування поверхню знепилюємо і наносимо наступний шар лаку таким самим способом, як і перший. Оскільки основа у нас незаґрунтована, то, щоб отримати найкращий декоративний ефект, наносимо 3 шари засобу з інтервалом приблизно 4 години. І не забуваємо про міжшарове шліфування! Після висихання останнього шару лаку матимемо шовковисто-глянцеве покриття, яке підкреслює природню красу деревини.
Тепер вставляємо дзеркало та кріпимо його на стіні – і вже якась сучасна красуня чепуритиметься перед ним.
RU
