Клод Леду, Жан Жак Лекю-модерністські архітектори, які випередили свій час

Недавно, в редакцию Национальной энциклопедии строительства gorodinfo.org.ua пришло письмо со статьей, рассказывающей про так называемую «бумажную архитектуру». Что интересно, этот материал нам прислал не дипломированный архитектор, а студент, которому еще предстоит стать настоящим специалистом.

Чтобы оценить уровень присланного нам материала, редакция gorodinfo.org.ua, обратилась к доценту КНУБА, кандидату архитектуры Н.Г. Зенькович с просьбой высказать свое мнение:

«Термин «бумажная архитектура» впервые возник в 80-х годах прошлого столетия, когда неформальная группа молодых советских архитекторов стала создавать проекты, по сути, утопические… под этим термином «бумажной архитектуры» подразумевались разработанные на бумаге (и не воплощенные в натуре) архитектурные проекты, которые были, скорее, концептуальными, чем экономически, а иногда и эстетически, целесообразными в данное время…

… Однако, такие полеты архитектурной мысли существовали и раньше… К наиболее известным примерам такой «бумажной архитектуры» прошлого можно отнести серию графических работ итальянского архитектора XVIII века Д.-Б. Пиранези из цикла «Архитектурные фантазии», а также, работы французских архитекторов эпохи барокко и классицизма Клода Леду, Жан Жака Леке, Этьена Булле…

… Это сейчас, при желании, можно реализовать, практически, все проекты прошлого. Поэтому, современный интерес к лучшим образцам наследия прошлого, открывает дверь в пространственный мир будущего. Именно, с этой точки зрения надо рассматривать предложенную автором статью».

Все вмирає навколо нас, ненависть, заздрість, злоба; розум виживає, істина просвічує, ці дві сестри йдуть рівним кроком. Якщо немає згоди між пристрастями, упередженнями, розум змушує їх замовкнути, чеснота пропонує поглядам нетлінну їжу.
Клод Ніколя Леду

Історія архітектури залишила нам безліч визначних пам’яток, які й понині вражають нас своїм просторовим рішенням, гармонічним вирішенням деталей та масштабності задуму, що відображають сприйняття архітекторів тих часів.

І разом з тим, історія архітектури залишила нам фантастичні польоти думок, які випередили свій час. Одними з таких архітекторів були Клод Леду та Жан Жак Лекю.

Біографія

Батько сучасної архітектури Клод Леду народився в 1736 році у Франції, у сім’ї скромного продавця шампанського. В юності мати заохочувала молодого митця розвивати навички з малювання. Навчаючись під керівництвом багатьох архітекторів, він розвивався «в англійському смаці» та «стилі Людовіка XVI».

У 1793-1794 роках, після Великої французької революції був ув’язнений через політичні погляди. Будучи незручним тодішній владі та захищаючи монархію, Леду після приходу Наполеона практично нічого не будував, а зосередився на утопічних  «паперових» проектах.

Проекти

Будинок охорони ферми

Незважаючи на те, що будівля має форму сфери, її можна вважати класичною завдяки колонам, а також форми дверей, подібні до форми храму. Крім того, геометрична архітектура з поглибленим двором, розділеним на чотири менші демонструє велику фантазію творчості архітектора в його проекті. Всередині є кухня з каміном і чотири спальні та навіть теплиці і стайні.

Будинок лісорубів

Класичний канон доводиться Леду до змістової крайності, дотримуючись думки, що існує дві початкові форми: куб і сфера. Колоди складені у формі піраміди в будинку лісорубів-це лише один з прикладів утопічних ідей гармонійного світу міста майбутнього геніального архітектора.

Будинок механіка

Вторгаючись в принципи симетрії, використання колон, портиків і рустів, Леду поступово спрощує класичний підхід майже до раціоналізму. План будинку в селі, призначеного для механіка, цілком може зійти за реальну споруду 1930-х.

Про Лекю

Ще один французький архітектор, який підіймає градус абсурдності трішки вище. Якщо попередні вимальовували архітектурні замки як художники класики, то Лекю виступає наче якийсь шаман-карикатурист від архітектури. Це не означає, що він гірше, але якщо Леду був протосюрреалістом, то Лекю сюрреаліст повноцінний, у лапках звичайно.

У його проекті мисливських угідь явно чути зітхання «кричущої архітектури». Голови тварин, припідняті на стовпах, виглядають трохи лячніше і походять більше на містичне місце, ніж на мисливський куточок. Але якщо відкинути суб’єктивність, то зовнішній образ точно збігається з внутрішнім.

Ще більш незвичайна робота, це будівля виконане в формі слона. «Барочний слон» (хто б міг подумати, що подібне може бути написане не в фантастичному творі) з гвинтовими сходами в трубі, яка прорізає його живіт, з пишним внутрішнім оздобленням кімнат, фонтаном, пливучого з хобота і вежі, дзвоном розташованого на спині слона.

Згаданих у цій статті архітекторів хтось назве диваками або божевільними, а хтось – невизнаними геніями. Але до того, як скласти свою думку, згадайте про те, що багато великих ідей спочатку сприймалися суспільством критично. Той же Леонардо да Вінчі зробив сотні відкриттів, цінність яких люди змогли гідно оцінити лише через кілька століть. Великий учений просто набагато випередив свій час. Цілком можливо, що в майбутньому наші нащадки все ж втілять проекти, що здаються нам абсолютно божевільними.

М. Пархомчук

Источник